Вік – зручний спосіб розуміти закономірності розвитку. Біологічний вік людини може не збігатися з психологічним (рівень розвитку психічних функцій) чи соціальним (ролі та функції, які виконує людина) віком. Прийнято розділяти людський вік на такі етапи, де кожна вікова група характеризується своїми психологічними особливостями:• Немовля (від народження до року)• Раннє дитинство (від року до трьох)• Дошкільний вік (від трьох до шести років)• Шкільний вік (від 6 до 12)• Юність (від 12 до 20)• Молодість (від 20 до 25)• Дорослість (від 25 до 60)• Старість. Кожен такий етап супроводжується кризою з різним ступенем виразності.І саме на початок шкільного життя приходиться криза 6-7 років, яка має значний вплив на адаптацію дітей.
Адаптація – це не результат, а процес звикання до нових умов. І кожна дитина проходить її по-своєму. Розуміння того , що цей процес індивідуальний, допоможе батькам підтримати саме їх дитину так, як це потрібно саме їй.
Як зрозуміти батькам, що відчуває дитина Можна запропонувати таку вправу: Закрийте очі та прийміть зручну позу. Уявіть, що ви потрапили в незнайоме місто, де його жителі виявляють до вас інтерес, щось говорять, роблять, вимагають, але вам незрозуміло, наскільки ці люди добрі саме до вас, і які вони, взагалі, мають наміри. У цьому місті всі жителі бігають, кричать, сміються, плачуть, а вам незрозуміло, де сховатися і чи потрібно це робити, які тут правила. З вами нема того, хто все пояснить. Уявили? Чудово. Тепер постарайтеся прислухатися до себе та своїх емоцій усередині цієї фантазії. Те, що ви зрозумієте та відчуєте, допоможе вам наблизитися до майбутніх переживань вашої дитини. Намагайтеся відкинути і не брати до уваги свій минулий життєвий досвід хоч би яким він був. Зараз ви мешканець цього міста, а досвіду (позитивного чи негативного) у вас немає.
Чому батькам важливо не брати до уваги свій досвід?Для того, щоб не передавати своїм дітям свої страхи і тривоги, якщо особиста історія батьків пов'язана з ситуацією, що травмує, і для того, щоб отримати можливість краще почути дитину, якщо вона хвилюється\тривожиться\боїться, а минулий досвід батьків був виключно позитивним. У перші дні у школі дитина може відчувати страх чи тривогу, оскільки вона залишається одна в незнайомих умовах, де багато інших людей. Це нормально.
До чого повинні бути готові дорослі?
1.Спочатку дитина може плакати, коли йде до школи, або під час ранкових зборів. Сльози, смуток – це нормально. Не треба за це соромити, лаяти, дратуватися, виявляти агресію. Чому дитина плаче? Їй страшно, вона відчуває загрозу своїй потребі у безпеці. Може відчувати самотність (поки не познайомилась з вчителем і не завела друзів). Як допомогти? Обіймайтеся, тримайте за руку, погладжуйте дитину. Проговоріть план, у якому фінальним кроком буде «Я прийду за тобою». Обов'язково спілкуйтесь багато увечері.
2. Коротке за часом повернення в розвитку (мова, нічний енурез, невдачі в іграх), можуть з’явитися нав’язливі рухи або дії. Як допомогти?Приймати це, як тимчасове явище. Не загострювати на цьому увагу. Не лаяти, не соромити. Давати дитині більше тактильного контакту, емоційного спілкування.
3. Страхи, агресія в школі чи вдома, примхи після уроків, нічні пробудження з плачем та криками, непослух удома. Як допомогти?Завдання батьків пом'якшити емоції, сказати, як скучили, як люблять свою дитину. Це все нормальні, тимчасові явища, які пройдуть, коли дитина адаптується до нових обставин. А батькам знадобиться трохи терпіння та спокою.
Адаптація до школи або нового класу триває від 6 тижнів до 6 місяців і залежить від багатьох факторів: атмосфера в сім'ї, особисті риси характеру, рівень знань та умінь, рівень складності програми тощо. Гармонійний перебіг процесу неможливий без допомоги дорослого, від якого чекають роз'яснень та уточнень, а також допомоги, слів підтримки або просто обіймів.
Коментарі
Дописати коментар